При вході на січ гостей зустрічають «бетеери». Сучасна військова техніка і козацтво – який зв’язок між ними не зрозуміло. Втім, можливо, всюдиходи тут - заради відволікаючого фактору: поряд за парканом зі свіжої деревини – звалище будівельних відходів. Йдемо далі: хочеться побачити щось істинно козацьке, відчути дух віків, історичних подій, які прославили нашу землю. Та дарма. Крім кількох стендів з коротким описом - що то є Олешківська січ, нічого не видно.Ближче до десятої на січі збираються гості. Захід розпочинається вчасно, шикуванням представників козацьких формувань. Їхні назви зачитують довго. Кажуть, святкувати 300-річчя Олешківської січі прибули ледь не з усієї України. З тієї ж нагоди багато для кого – ордена і грамоти. А доки звучать пафосні подяки на кшталт – «за особистий внесок у виховання підростаючого покоління і збереження історичної спадщини», сама спадщина Херсонщині не така вже й цікава. Краєзнавці б’ють на сполох – унікальне місце – територія колишньої Олешківської січі потребує вивчення, роботи археологічних експедицій. Буквально за день до святкування ювілею тут раптово наткнулися на фрагменти козацької пічі.
На сьогодні Олешківська січ носить статус Пам’ятника археології національного значення. Втім, об’єкт і досі не має чітко визначених меж. Останні розкопки тут відбувалися у 2001-му році. Ситуація мала б бентежити обласних чиновників від культури та туризму, втім, чомусь не бентежить. Відео
Комментариев нет:
Отправить комментарий